Дивне прохання

Инесса Завялова
 Так гаряче, так палко любиш...
   А я забув зорю надій,
     В моїй душі
      Вже згасло все, там жінка не ютиться.
  Я мав коханок багато,
         Тепер я жалюгідний пустовій. 
  Не хочу я тобі надій давати, не хочу
       Молодість твою губити.
              Не хочу я красу твою знівечити,
     Краще... я  зречусь твого кохання.
 А ти мене зречись, красуне... 
   Не вмію я любити... для мене -це просто
        Спалах, жага. Наситившись забуду...
      Прошу, красуне, кинь мене...
        Дай мені мукою покинутого насолодитись...


© Copyright: Инесса Завялова, 2011
Свидетельство о публикации №111032204583
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Инесса Завялова
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Инесса Завялова