Напевно, все колись скінчиться.
Не спинить плину тільки час.
Зриває вітер жовте листя,
І осінь знов бентежить нас.
Щасливі дні гукну: куди ви? –
Та їм немає вороття.
Усе життя в чеканні дива,
А дивом цим і є життя.
І журавлі курличуть внастрій,
І ледве стишують свій крок.
Бо кличе їх великий майстер
Крізь терни знову до зірок.
Я знов і знов тамую подих,
І споглядаю цю красу.
І тихий смуток, вічний подив
В осіннім серці я несу.
Осiнь
© Copyright: Кудинов Николай, 2011
Свидетельство о публикации №111031900432
Свидетельство о публикации №111031900432
Рецензии