Посвящение Ильку Кучериву

Безвременно ушедшему другу...

…Чи може кожен з нас поринути у всесвіт
Найдивовижніших бажань та світлих мрій.
Де тільки власна воля й Божий задум
Творять добро по всій землі святій.
Де все було б здійсненно без обмежень
Кордонів, філософій, мов, стихій.
Де є лише одне, яке бентежить
Твій розум, доки прагнеш жити в ній.
Це пошук істини… Та всяк її знаходить
У різних невибагливих місцях.
І де скуштує, - там і храми зводить.
Мурує стелі, вказує на шлях.
Розкаже що робити, й винуватців
Завжди знайде. І істину свою
Повісить високо, напише «плідну» працю,   
Та скаже, що живе тепер в раю…
…Не смійся Боже над своїм створінням,
Якому дав ти шанс прожити вік.
Забув він про святе боже коріння
Й мандрує шляхом привидів своїх.
Йому комфортно й затишно дрімати
В кайданах міфів, храмів, аксіом.
Чекає Бога він повторно, щоб спитати
Чи є Він? Та й заснути вічним сном.
       
27.07.2010