Вже 30 літ тебе немає,
Душа давно на небесах.
Вона все бачить і все знає
Про нас, про внуків, правнучат.
Оберігає нас, як може,
Щоб не збивалися з шляхів.
Коли нам важко - допоможе
Дістатися скоріше берегів.
Ти, мамо, вміла це робити,
З дитинства знаю я про це,
Зуміла й батька замінити.
Для тебе діти понад все…
Навчала ти в добрі нас жити
І гріла всіх своїм теплом.
Від бід старалася прикрити
Своїх, чужих – одним платком.
Про тебе згадують сьогодні,
І не забути погляд твій.
А очі вдумливі, спокійні
За нами дивляться з під вій.
Спогади
© Copyright: Борис Мохонько, 2011
Свидетельство о публикации №111031704594
Свидетельство о публикации №111031704594
Рецензии
