Твоє ім'я...
Я випестив його,
я дихав ним,
виспівував, як пісню.
Здавалося б,
джигун і вітрогон,
а з ним у серці -
просторо і тісно.
Твоїм ім'ям
дзвенить мені струмок,
шепоче листя
лагідного клена.
Твоє ім'я -
в незвідане стрибок
і ніжності
впокореність шалена.
Твоє ім'я
живить і спопеля,
у нім довіра
світла і повчальна.
Та світить-зігріва
лише здаля.
А зблизька - ні!
Притлумлене мовчання.
Твоїм ім'ям
світ назову увесь,
яким живу,
в якому жити хочу.
Нехай цвіте,
зерниться, як овес,
і тайну зберіга -
свою,
жіночу...
Ним св т я назову увесь...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111031703093
Свидетельство о публикации №111031703093
Рецензии