КОЗАК (збірка «Сумна поезія»)
Чого задумався козаче?
Сумуєш, що країна плаче.
Чи може серденько болить:
Святе не можеш боронить
Від лиходійства…
Час настане.
Знов люд від нелюдства повстане.
…Доколі ж будуть пити кров?
А в серці буде лиш любов до України.
Не журися.
Землі та Богу поклонися,
Подякуй, що живуть нащадки
Паскудства терплячи порядки.
Нема ж історії свободи.
Бо нелюді й оті потвори
Століттями сю неньку ссуть,
Та рабство в нарід наш несуть.
Розводять панство та блюзнірство,
Брехню, тиранство й лицемірство.
…Не затоптати їм свободу
Козацтва Січового роду!
Нехай тремтять «нові бояри»:
…Як місяць скриється за хмари
Прийде ж мо, браття, свята ніч…
…Хай знають: всім їм буде Січ!
8 січня 2010 року
Козак
© Copyright: Павло Браницький, 2011
Свидетельство о публикации №111031702180
Свидетельство о публикации №111031702180
Рецензии