Падам...

Мелодії дивної звук
Пливе-напливає здаля,
Як пташка, що вирвалась з рук,
Як листя осіннє, кружля...
Вона мене з розуму зводить,
Як полум'я свічки, мигтить,
В душі моїй струни знаходить,
Сльозою на вії блищить.
Час летить, серце щемить.

Падам... падам... падам...
Ця мелодія, мов каяття,
Падам... падам... падам...
Неспроможна піти в небуття.
Падам... падам... падам...
Скільки спогадів містить вона.
Наче тінь, прокрадається в тихий сон,
Вона - мій солодкий полон.

Вона, мов істота жива, -
Мелодія ця непроста,
Вона промовляє слова,
Мені ж замикає вуста.
Вона мою пам'ять тривожить:
З туману обличчя летять...
Мелодія спогади множить
І час повертає назад.
Цей мотив не вгамувать.

Падам...  падам... падам...
"Я кохаю" - в липневім танку.
Падам...  падам...  падам...
"Назавжди" - мов сміття у кутку.
Падам...  падам...  падам...
І прохання у прірву летить,
З ніг збивають жорстокі слова за мить,
Я впаду, а мотив все звучить.

...  ...  ...
Невмируща, як вічне життя.
...  ...  ...
Неспроможна піти в небуття.
...  ...  ...
Серце стверджує знову і знов:
Цю мелодію вічну створила любов,
Лиш непереможна любов!