Малина перетерта з цукром,
кава з молоком
та кардамон,
розмоклий в бренді.
Набір класичний від гризот,
турбот і порожнечі,
коли коханої немає поряд…
Ряди тополь вздовж битого шляху,
березина, діброва,
луги
(і знову «И» як в тім «улюбленім» тобою слові)
та верболози над Старою Россю.
Як все химерно тут сплелося.
Ти знаєш як клубок цей розплести?
Ти думаєш це просто як волосся з коси тугої вивільнить?
Я думаю що ні…
Тому рахую дні,
хоч знаю що шагрень в коморі меншає
що мало не годину…
«Коханий, обніми, погладь по голові,
по спині.
Нічого що долоні твої сухі та трішечки жорсткі»…
Я чую ці слова.
Вони в мені лунають.
Всередині. В голові, у серці…
Ну що я можу відповісти?
Між нами тьма віків чи може кілометрів.
Де ти? Не знаю… .
Лиш голос твій відлунням у моїх думках,
а може то думки мої,
та чи мої,
коли на двох єдине серце…
Асоцiацii
© Copyright: Валео Лученко, 2011
Свидетельство о публикации №111031308222
Свидетельство о публикации №111031308222
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.