РеквiЕм одного дня... або не станемо вовками!

Кажуть,  історія  нетлінна
Вона  неначе  птах
Розрізує  повітря 
Лиш  робить  крильми  мах
Так  й  час,  невпинно  ріже
Відмірює  життя
Ще  вчора,  було  трохи…
Сьогодні,  вже  нема!
Неначе  й  непомітно
Один  всього  лиш  день
Учора  народився…
Сьогодні,  вже  помер.

Але  нетлінна  постать 
Свідомості  буття
Між  днями  як  ножами
Епох  людських  життя.
Невидиме  віконце
Для  будь-чиїх  очей
Лиш  той  побачить  зможе
Хто  зріє  світ  ночей…
Хто  просвітляє  душу
Там  де  була  імла
Де  свічка  як  іскринка
ЖевРіє    вже  до  тла…
Кому  дано  прозріння
Пізнати  світла  суть
І  Істини  твердині
Та  в  них  наш  Хресний  Путь. 

Поводирі  …  Пророки…
Без  титулів  і  царств
Без  кріпаків,  маєтків
Без  грошей,  без  лукавств.
Вони,  не  лише  в  слові
Вони  у  сяйві  дня
Вони  в  суворих  зимах
І  там  де  щільна  мла…
Де  холодно  й  де  жарко
Вони  скрізь  по  Землі…
Від  Вчителя  і  Батька
Прозріння    трударі.
Де  чорне,  а  де  біле
Де  зріти,  а  де  ні…
Без  них,  ми  лиш  ягнята
Ніхто,    на  цій  землі…

Вовкам  щоденне  «яство»
 Хоч  вір,  -  а  хочеш,  ні…


І  щоб  не  стала  тлінна
Історія  життя
Живи  Вкраїна  вільна!
Всіх  кріпаків  земля…
Вона  дана  Вам  Батьком
Родюча  й  запашна!
Не  віддавайте    ж  в  рабство
Себе,  й  її  поля!.. 

Вона  це  Ваша  днина!
Це  оберіг  життя!
Не  вгледите…  Й  не  буде
В  майбутнє  вороття…

Не  зможуть  Ваші  діти,
В  сім’ї  у  «вольній»  жити!
Не  зможуть  вільно  дихать,
Де  кинуть  «взір»  ходити
Не  зможуть  від  кріпацтва 
Позбутися  оков.
Жадоба  і  «пихацтво»
Не  ваша  це  любов…

Якщо  «мамоні»    в  руки
Запродасте  ЇЇ…
У  страшних  рабських  муках
Проживете  всі  дні! 
І  той  один,  що  наче…
Ось  є… А  ось    нема…
Отак  і  Україна… 
Ще  є…  І  вже  нема!


І  скільки  ж  тих  пророків
Потрібно  браття  Вам?..
Розкрийте  свої  очі!
Кобзар  вже  розказав!..
Не  продавайте!..  Зрійте!..
Любов’ю    бережіть!..
Свою  Вкраїну  –  неньку,
Й  свою  кріпацьку  суть…

P/S 
Не  станемо  вовками!
Без  здобичі  в  зубах..
Тож  будьмо  кріпаками!
З  Любов’ю  на  вустах… 

 Перебуваючи  в  роздумах  про  наше  українське  «буття»,  читаючи  хронологічні  дати  дня  народження  і  смерті  Т.Г.Шевченка  (9  –  10  березня…)    сповнений  турботами  нашими  та  благості  від  Батька  нашого,  записав    «…сії  думи  в  словах..»,  12.03.2011  року.  С.Кріпак