Смерчем печаль мої
спустошує груди,
Буравить,плавить,
тисне в душу вогнем,
Неминуче страшного
в завтрашнім ждеш,
Мов отрути
з цілунка Іуди,
От-от моє серце,
як авто об інше,
Розіб"ється вщент.
Смуток мене розпинає,
Як прощальний,
всохлих криниць
Спалах останніх очей.
А мені б
зірватись,
рвонутись,
злетіти з хреста,
Закричати
останнім у небі
пораненим
Зболеним птахом,
І упасти,
припасти,
зомліти
До твоїх -
єдиних мені,
Найтепліших мені грудей.
***
© Copyright: Феликс Вязовский, 2011
Свидетельство о публикации №111031204178
Свидетельство о публикации №111031204178
Рецензии
