Николай Гумилев. Рассыпающая звезды

Николай Гумилев



 Рассыпающая звезды

Не всегда чужда ты и горда
И меня не хочешь не всегда,
Тихо, тихо, нежно, как во сне,
Иногда приходишь ты ко мне.
Надо лбом твоим густая прядь,
Мне нельзя ее поцеловать,
И глаза большие зажжены
Светами магической луны.
Нежный друг мой, беспощадный враг,
Так благословен твой каждый шаг,
Словно по сердцу ступаешь ты,
Рассыпая звезды и цветы.
Я не знаю, где ты их взяла,
Только отчего ты так светла
И тому, кто мог с тобой побыть,
На земле уж нечего любить?


Перевод на украинский язык.

Та, що  розсипає зорі...

Не завжди холодна й горда ти,
І мене не хочеш не завжди.
Тихо, ніжно, наче уві сні,
Іноді являєшся мені.
Пасма на чолі твоїм лежать –
Я не можу їх поцілувать.
Очі дивні мають магії печать.
Світлом місячним запалені горять.
Ніжний друже, благородний ворог мій,
Крок благословенний кожен твій.
Як по небу – по серцю ступаєш ти,
Квіти й зорі розсипаєш з висоти.
Може світло ти від зір взяла,
Я не знаю іншого тепла.
І тому, хто міг тебе пізнать,
На Змлі вже нікого кохать.