Посвящение историку Александру Резнику

Присвячується товаришу та історику
Сан Саничу Резніку

Чого ви, браття, поховали збруї.
Чого ви, браття, розпрягли коней.
Невже приспала совість весь ваш курінь.
Невже не в змозі ви розплющити очей.
Та подивитись, як народ страждає,
Та бідкається в полум’ї віків.
Минулу славу вже не пам’ятає, 
Здобуту волю продає дідів.

У сумі Бог Троян та Злата майя.
Даждьбог не дав родючої землі?
Чи ви як тих лелек без Ладу стая
Збираєтесь в далекії краї?
Бо тут немає правди. Дай вам Боже
Здолати ідолів та підкорити страх.
Нехай вам Жива й Доля допоможуть
Прославити Україну в віках.

Черпнемо келих з медовицею святою,
Піднімемось мерщій з своїх колін.
Та вип`ємо за славу і за волю.
І запорожцям зробимо уклін.
Чекає нас золотоверхий Київ,
Де ворон звив ворожеє гніздо. 
Й попросимо Апостола Андрія.
Разом здолати теє чорне зло.

Візьмемось хто за шаблі та пістолі,
Хто за штандарти правди й віру в Хорс.
А я візьму пергаменти історій
Й прославлю божий та славетний Род
Землі святої. Кобза заспіває
В моїх руках Тарасових пісень. 
Щоби нащадків наших не спіткала
Лихая доля наших повсякдень.

20 лютого 2011 року.