Ти кажеш,
весна пустила у тобі коріння?
Мені ж пустила в серце кулю...
А я свій чай терпкий смакую,
А ти очищуєш сумління...
Весною вогко. Срібна суміш
Над головою - бачу з вікон.
А нам не порівнятись віком...
В мені лишилась ніжність. Будеш?
Ти будеш плакати як я помру?
Ти будеш у мені за тиждень?
Я ж вірна! Боже мій! Я вижду
Тебе з польотів по Дніпру...
Вертайся, Ластівко, на ранок
В мої вже весняні міста.
Я майже тепла, майже та,
Що тобі треба на сніданок.
*
Ти розриваєшся пОміж двох країн
І щосезон зникатимеш у вирій.
Кому віддатись? Твоїй зеленій вірі
Або чернеткам твоїх німих сумлінь?
*
Ластівко, пиши мені листи.
Хоча б листи! Моя поштова скриня
Порожня місяць... Я б і не просила,
Аби ж уміла говорити ти...
(9.03.11)
Ластiвко
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2011
Свидетельство о публикации №111031007863
Свидетельство о публикации №111031007863
Рецензии