Коли божевільна весна розтуляє повіки
Я спрагло вдихаю болючий несказаний сум,
Я з вітром блукаю між цвинтарських зрізаних квітів,
Між спалених сосен шукаю розради для дум.
Коли первозданна весна розкриває обійми
Я з кручі скидаю гнітючі образи твої
І з щемом дивлюсь на палкі поцілунки у фільмах,
Й навколішки падаю в лоно чужої землі.
Коли розпашіла весна посміхається небу
Я ліки від зради шукаю в проникливих снах
В тобі відчуваю тоді я нестерпну потребу
І горе гойдаю дитям на затерпших руках.
Коли розімліла весна сонно очі закрила
Я душу спалила до тла,розірвавши ланцюг,
Я райдуги сліз на духм'яні покоси розлила,
Навчилася жити...без тебе...без тебе мій друг.
Весна без тебе
© Copyright: Валентина Тихорецкая, 2011
Свидетельство о публикации №111031000330
Свидетельство о публикации №111031000330
Рецензии