Тебе відпустити? Можливо. А забути... Ну, це вже, пробач, навряд.
Струни болю, загострені часом, ранять глибоко, наче вістря.
Ти живеш у мені інкогніто. Мовби в серці сховали снаряд,
що ось-ось уже вибухне. Мить - і півсвіту злетить у повітря.
І не знати вже, день чи ніч. Час змінити всі орієнтири...
Це пекельно важка робота - намагатись вдавати спокій.
Але я ще і досі шукаю світло в вікнах твоє квартири -
так ретельно рахуючи, [скільки?] залишається згубних кроків.
Я свій біль залишу при собі. Не хвилюйся. Хоча...А знаєш, -
припини вже нарешті, досить відвертати від мене лице,
коли я вас бачу удвох. Ти, мабуть, вже її кохаєш?..
Припини. Мені легше померти, аніж просто
ПОВІРИТИ
В
ЦЕ.
08.03.11
снаряд у серцi
© Copyright: Мария Болюх, 2011
Свидетельство о публикации №111030909536
Свидетельство о публикации №111030909536
Рецензии
Маріє!
Ви говорили, що вірші українською у Вас гірші.
Неправда! Мені надзвичайно сподобалося.
Російською теж гарні:))
З повагою,
Брия-Натали 16.04.2011 17:27 • Заявить о нарушении
Ви говорили, що вірші українською у Вас гірші.
Неправда! Мені надзвичайно сподобалося.
Російською теж гарні:))
З повагою,
Брия-Натали 16.04.2011 17:27 • Заявить о нарушении
Ви навіть не уявляєте, як мені солодко чути це)
Просто надзвичайно люблю нашу мову. Вона чудова)
Дякую Вам дуже!
Мария Болюх 16.04.2011 22:25 Заявить о нарушении
Просто надзвичайно люблю нашу мову. Вона чудова)
Дякую Вам дуже!
Мария Болюх 16.04.2011 22:25 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.