Життя
Життя коротке,та безмежна штука І незглибиме творче ремесло: що разу ,бачиться тобі було лиш опяніння,забавка,ошука,те в необнятий розмір уросло,всю душу ,мрії всі твої ввіссало,всі сили забира іще говорить мало ! І перед плодом власної уяви стоїш,мов перед божеством яким,и сушиш кров свою йому для слави,і своїх нервів сок,свій мозок перед ним кладеш замість кадила й страви,і чуєш сам себе рабом його й підданим,та в серці шепче щось:ні,буду твоїм паном!
© Copyright: Инна Домницак, 2011
Свидетельство о публикации №111030804513
Свидетельство о публикации №111030804513
Рецензии