Лише зазирнувши в глибини душі,
Відчую той дикий і палений запах.
У тиші почую, як шепчуть кущі,
Як вітер тікає на курячих лапах.
Мине та печаль – й далекі вогні
Осяють мій шлях незабаром.
Та все, що в душі, у тремкій глибині
Палає незримим пожаром.
Відчую ту тугу, що серце стискає,
Зоря у золі моє серце розбудить.
У вирій злечу, де збирається зграя
Таких, як і я: ще не забутих.
2008 р.
***
© Copyright: Роман Дука, 2011
Свидетельство о публикации №111030700603
Свидетельство о публикации №111030700603
Рецензии
