Стара казка a little bit на новий лад

                " В каждой шутке есть доля шутки"
                Адэсская мудрость

Ну, жили собі дід і баба, була у них, як відомо, курочка ряба. Знесла курочка,
також відомо, золотеє яєчко.
І таке воно гарнесеньке було те яєчко, як та писаночка - і кругленьке, і золотеньке, а вже очі радувало - не передати словами. Радуються дід та баба, як діти, в долоні плескають, яєчком любуються та милуються.
Пройшов день, пройшов другий. Голод - не тітка, а ніби вовк із хащі виглядає.
В животі у старих бурчить, клекоче, от вони яєчко з`їсти хочуть.
Взяли його, вдарили легенько по столу - нічого, вдарили сильніше - в столі вм`ятина, а яєчко золоте - ціле-цілесеньке. Взяли вони і молоток, і кувалду - стукали, гепали, а яєчко не розбили. І не знають, що робити, на базар нести - жалко, а від золота й шматка не відкусити.
Положили вони яйце на стіл та й полягали спати.
А у баби з дідом в хаті мишка жила. Нормальна така собі мишка, сіренька, маленька, звичайна, от тільки оченята-намистинки цікавістю блищать. Тієї ночі бігла мишка по столу і, без всякого зловмисного наміру зі своєї сторони, без зловтіхи, зачепила яйце хвостиком..
Яєчко покотилось-покотилось, зі стола - на лавку, з лавки - на підлогу і...
розбилось.
І вилетіла з того яйця ніжна голубка з крилами, наче квітчаста лука під горою.
І полинула вона в синю височінь-глибочінь, до неба.


А в небі - сонце, як вінець,
і місяць, мов серпанок.
І це казці не кінець,
а тільки початок.