Чому за помилки одних страдають нш...

Чому за помилки одних
Страдають дійсно інші?
Чому показуєм чужих
Ми тим, хто наші?

Чому в серцях тримаєм біль,
Оману, кривду, розчарування?
Чому чикаєм це звідусіль,
А інше викликає здивування?

Чому не хочим підкоритись,
Сказати просто: вибач.
Давай з тобою будем ми миритись
І за все мені пробач.

Я був не прав,
Помилку тільки зараз зрозумів,
З тобою таки грав,
Задіти боляче зумів.

Твоїх я сліз не бачив,
Не розумів,що боляче чинив,
Від гніву грізно весь тримтів,
А потім в усьому ще й винив.

Я чесно думав:
Ти така як інші,
Яких багатознав,
Я думав так і...

Одного разу дійсно
Втратив ту єдину,
Яку вважав своєю звісно
І від якої хотів дитину...

Коли це усвідомив,
Тоді життя здалось терпким,
Тобі мабуть хтось повідомив,
Що все закінчилось гірким.

З дороги правильної збився,
Життя почав розпусне,
Коли у виборі помилився,
Коли вирішив: вона мене відпусте.

Я бачив знову все:
Жадобу, секс і зраду,
Але не зміг забути лиш лице,
Якенагадувало правду.

Я все хотів віддати,
Щоб повернуласт та,
Яку не перестаю постійно я бажати,
Яка пішла так не спроста.

Не можу я забути:
Тепла, і ніжності й кохання
Від дівчини, яка хотіла моєю бути,
Що мала до мене страстнете бажання...

Це все пройшло,
Це все6 давно забулось
І у минуле відійшло...
Але чому так серце зжалось?