Щось ти милий став зухвалим
Торохтиш, та невпопад
Я, у тебе, лиш забава
Як жаринка в снігопад.
У хвастливій круговерті
І як дзиґа на нозі
Студиш ти мене до смерті
При своїй легкій вазі.
Що мені робити? Знаю!
Я дістану вимикач
Ти, як знову завітаєш
Танцювати будеш вскач
Жвавим стрибуном-спортсменом
Дистанційно-завідним
Чи відважним суперменом
І як віхола гучним.
Схочу тиші, то і вимкну.
Жду моментів золотих.
По другому не уникну
Теревенів я пустих.
Стане все у нас до ладу
Коли кнопку ту знайду
Та поки, дам дружню раду
Не плекай собі біду.
19.02.2011
Помовчи
© Copyright: Любовь Кононенко-Грицюк, 2011
Свидетельство о публикации №111030605811
Свидетельство о публикации №111030605811
Рецензии
