В молчании
Нечистых дум заржавленную пыль –
Войди любя, здесь полон дум ковыль,
Поют заря и маков цвет в истоме.
И я молюсь гранатовой строкою,
Не спрашивай, как это понимать:
Одно зерно родить способно рать –
И жажду тысяч утолить собою.
Блажен, познавший чувство пониманья.
В зерцалах звёзд укрыта сердца высь.
И человек-змея, и лев, и рысь –
Склоняют лбы пред мудростью молчанья.
Но путь к себе и к этому ИТОГУ –
Идёт через огонь и воду слов, увы.
Склонив чело, начну сей миг с главы:
«В молчанье, друг – мы ближе духом к Богу!»
Свидетельство о публикации №111030601876
В блаженстві помовчу - це так чудово!
Влаштувала собі вечір Вашої поезії і отримала величезне задоволення!
Сердечно дякую! Всіх благ!
Ольга Глапшун 20.09.2011 01:46 Заявить о нарушении
Лиш два рядки, мов крила птаха,
Блакить і простір, мить тепла...
Злетить у вись і черепаха,
Що йшла до моря вздовж села.
Посміхніться і будьте щасливі – нині і завтра! Завжди!
Валентина Чайковская 20.09.2011 09:27 Заявить о нарушении