В молчании

Стряхни, мой гость, перед порогом дома
Нечистых дум заржавленную пыль –
Войди любя, здесь полон дум ковыль,
Поют заря и маков цвет в истоме.

И я молюсь гранатовой строкою,
Не спрашивай, как это понимать:
Одно зерно родить способно рать – 
И жажду тысяч утолить собою.

Блажен, познавший чувство пониманья.
В зерцалах звёзд укрыта сердца высь.
И человек-змея, и лев, и рысь –
Склоняют лбы пред мудростью молчанья.

Но путь к себе и к этому ИТОГУ –
Идёт через огонь и воду слов, увы.
Склонив чело, начну сей миг с главы:
«В молчанье, друг – мы  ближе духом к Богу!»


Рецензии
Вражає Ваше поетичне слово,-
В блаженстві помовчу - це так чудово!

Влаштувала собі вечір Вашої поезії і отримала величезне задоволення!
Сердечно дякую! Всіх благ!

Ольга Глапшун   20.09.2011 01:46     Заявить о нарушении
Зворушена і вдячна, Оленько! Віршоване посвячення для мене особливо дороге!

Лиш два рядки, мов крила птаха,
Блакить і простір, мить тепла...
Злетить у вись і черепаха,
Що йшла до моря вздовж села.

Посміхніться і будьте щасливі – нині і завтра! Завжди!

Валентина Чайковская   20.09.2011 09:27   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.