Якось бо, та виживем!

      
       « ВІРШ,  НА  УКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ »

     Про замурзані рублі, ящиком твердили.
Про бандитський Петербург, нам кіно крутили.
Показали про ментів, та круті спецнази;
За банкірів байстрюків, та бандитські хази.
Показали нам про все, що ми ще не знали;
Аби не схаменулись що нас, обібрали!
Обікрав нас не Москаль, Вовка або Шурка;
А Українській злидар, парламентський урка!
     Обіцяють бандюги, золоті всім гори;
Дітям: нові, просторі, мармурові школи.
Ні в одній країні, досвіду не мають!
Як із нар в парламент, бандитів  ззивають.
Братани: сопуть, стогнуть, гроші відмивають,
У президентське крісло дупи приміряють.
Викупив все майно, з заходу до сходу,
Нині, транжиря гроші, каламутять воду.
     Рибку в мутній воді, не легко впіймати.
Навіщо людям в вічі, підло брехати!
Обіцяючи: безмежне, блакитне щастя,
Або помаранчеве, лихо та безвладдя…
Президента на днях, стане м обирати!
З двох нещасть одне, все ж будемо мати.
Якщо виберемо ми, пахана до хати;
По фені, та на пальцях, ста ним розмовляти.
     Якщо пасічник прийде, що гріха ховати!
Самі себе за лохів, станемо вважати.
Бо куди не поверни, правди нам не знати!
Два Вітька! Що Ю, що Я… Лицеміри кляті.
Є у нас тут не такі, є такі пихаті!
Ті що завжди за харчі, та зеленкуваті.
Як їх браття не назвати, як не величати;
Думка їхня про одне, як Вас обібрати.
17.11.2004.