Мыкола Зеров. Аристарх

                Б.Якубскому

В столице мировой, на торжище идей,
В музеях, портиках и тишине аллей
Александрийских муз наследники роились,
Поэты, поэтессы, они сачком ловили
Неясный ход литературных мод,
Сплетали для владык венки никчемных од
И спорили — мирились и сражались,
Но был там уголок, где вдруг сужалась
И замолкала трескотня: обычный кабинет,
Где мудрый Аристарх, филолог и эстет,
Для будущих, на смех ничтожной моде,
В глубины проникал Гомеровских рапсодий.

3.04.1923.

Арістарх

                Б.Якубському

В столиці світовій, на торжищі ідей,
В музеях, портиках і в затінку алей
Олександрійських муз нащадки і послідки,
Вони роїлися, поети і піїтки,
Ловили темний крок літературних мод,
Сплітали для владик вінки нікчемних од
І сперечалися — мирились і змагались.
І був один куток, де їх невтомний галас
Безсило замовкав: самотній кабінет,
Де мудрий Арістарх, філолог і естет,
Для нових поколінь, на глум зухвалій моді,
Заглиблювався в текст Гомерових рапсодій.