Мыкола Зеров. Lucrosa

                О. Бургардту

Под кровом сельских муз, в болотистой Лукрозе,
Где разум, чувства все — всё спит в анабиозе,
Живем оставив мы  не Киев — Баальбек,
Подальше от речей, людей, библиотек.

Бросаем семена в бесплодное мы лоно.
Часами служим мы владыке Аполлону,
И ладан в алтаре давно уже истлел.
Так в давней Ольвии средь будних дел

Приблуда-резчик среди шкурного парада,
В душе лелеял сон покинутой  Эллады

И для соседних орд, где скиф-дикарь скакал,
Богов невиданных из мрамора ваял.

1921


Lucrosa

                О. Бургардтові

Під кровом сільських муз, в болотяній Лукрозі,
Де розум і чуття — все спить в анабіозі,
Живем ми, кинувши не Київ — Баальбек,
Поодаль від розмов, людей, бібліотек

Ми сіємо пашню на неродюче лоно.
Часами служимо владиці Аполлону,
І тліє ладан наш на вбогім олтарі.
Так в давній Ольвії захожі різьбярі

Серед буденних справ і шкурної громади
В душі плекали сон далекої Еллади

І для окружних орд, для скитів-дикунів
Різьбили з мармуру невиданих богів.
1921