Поетичне поле

                ПОЕТИЧНЕ  ПОЛЕ

На полі поетичному,
Ростуть квітки і квіточки,
Там проростають рясно бур’яни,
І забивають паростки вони.

А квіточки, з душею дзвоників,
Хотіли так піднятися до сонця, висоти,
Щоб каплю доброти знайти,
Та проспівати , любов свою віддати.

Вони ранимі та тендітні,
В душі чуттєві та привітні,
А їх все рве ненависна рука,
Кидає, розтирає брудна нога...

В такій поважній поетичній Інституції,
Майстри творять свої шедеври та літ. Конструкції,
А квіточки вникають в ці творіння,
В слова, що виражають почуття та розуміння.

І заставляють хвилюватися, і думати,
Радіти та сміятися, творити такі слова -
Слізьми від щастя та печалі умиватися,
Така поезія чуттєва та дзвінка...

Шановні пані та  панове,
Відображають тут своє натхнення,
Взірцем виходять з-під пера,
Їх геніально створенні слова.

Статті, поеми та вірші,
Усе життя – в них втіленні,
Життєва мудрість, миттєва “глупість”,
Та все об’ємна глибочінь, людських
Високих почуттів...




Коли Вас просять допомогти,
Не відкажіть їм  доброти.
Бо Вам віддасться те, в сто “крат”,
І слава буде і “ВІВАТ!”.