ВОНА
(Перекладено на українську з М.Гумильова)
Я знаю жінку цю: мовчання,
Від слів утомленість гірка
У таємничому миганні
В її зіницях ожила.
Її душа відкрита жадно
Лиш мідній музиці вірша,
Перед життям земним відрадним
Закрита наглухо душа.
Нечутний, навіть не квапливий,
Так дивно плавний крок її;
Вона, скоріше, не вродлива,
Та маю щастя в ній одній.
Свавіллю зажадаю волі –
Сміливий, гордий – йду туди
Солодкому навчатись болю
В її знемозі – залюбки.
Вона, просвітла в мить томлінь,
Тримає блискавки в руках,
І сни чіткі її, як тінь
На райських вогненних пісках.
Н. Гумилёв. Она. На украинском языке
© Copyright: Михаил Низовцов, 2011
Свидетельство о публикации №111030301315
Свидетельство о публикации №111030301315
Рецензии