Відспів, бракує смерті три до літа,
сухої крейди вівтарю навколо.
В такому храмі гріх не відмолити,
коли не 'ха' дзвінке, то дзвону холод.
Затесані думки і вістря-митар
збиратиме до сліз осиний колот.
Колом осиним нажививши миті,
розпопелятиме піднятий голос.
Бо він лежав не там, де легко брати
на душу гріх, для серця кров і стріли.
Куди такому підійматись? Милить
його промовне. Хто жевріє – втратив
спромогу розродитись розгорілим.
В золі немає зла – вогнями змилось.
2 Березня 2011
Сонет xxxiii
© Copyright: Юрий Лазирко, 2011
Свидетельство о публикации №111030207325
Свидетельство о публикации №111030207325
Рецензии