Я крикну вслід твоє ім'я - і зрадить тиша.
Я крикн увслід твоє ім'я - і раню німоту.
Осіння графіка. Вогка і зовсім нікудишня.
Кидає горілиць в осінню жовту самоту.
Мій фальцетом вдариться об стелю.
Він вереском згвалтує ніжність, сп'янену прощанням,
Й солодкою липкою карамеллю
Під язиком залишиться до рання.
Я відсіч дам взаємній нашій втомі,
Нестримним гомоном зірвусь з гарячих вуст.
Я першим снігом ляжу на долоні
І ніжними сніжинками по світу розлечусь.
Крик
© Copyright: Лисиця Руда, 2011
Свидетельство о публикации №111030200536
Свидетельство о публикации №111030200536
Рецензии