зате, мiй кiт мене любить!

вже в соте  стираю написане
і бронхи мої переповнені .
голова здається лисою,
а мізки стали бавовняні.
я не можу себе пробачити
як не хочу кидати палити...

бо наші з тобою
безалкогольні побачення

мене починають злити.

це не стільки зима,скільки просто зимно.

і я сама знов у всьому винна.

кип'ячене вино у порожню склянку...
стерлось вщент
все  моє надбрудне сумління,

роздирає втома й ненаситна горлянка

вкотре ковтає на сніданок каміння.
я тепер не фарбую вії
і читаю книжки,наче в цьому є якесь надприроднє значення...

кожна з них всеодно повія,бібліотечна,університетська,полична,
безнадійно втрачена.

та пішла ти!
і твоя нищівна критика
навіть,якщо я сьогодні вмиратиму
ти наврядче про це знатимеш.
бо твоя милосердна політика
забиває в долоні цвяхи...
все таке до смішного просте
і напевне зазнає краху.


Рецензии