Хоч ще остання віхола гуляє,
І бачить ще земля зимові сни,
Однак вже серце радістю буяє
В очікуванні щастя і весни.
В очікуванні весняного свята,
Що нам коханням очі засіва.
В це свято слів говорять так багато,
Хоч можуть і не все сказать слова.
Бо почуття – як снігова лавина.
Захоплюють, затягують, несуть.
Та тільки всього близько половини
Тих почуттів в слова лягають суть.
Та є такі, як весняне світання,
Такі, що як вітрила кораблю.
Вони найважливіші для кохання,
Оці слова: «Як я тебе люблю!»
Як я тебе люблю!
© Copyright: Александр Афонин 4, 2011
Свидетельство о публикации №111030100193
Свидетельство о публикации №111030100193
Рецензии