Шепочуть ніжно віти верболозу,
Грайливе сонечко лягає спочивать.
Зоря нічна на небі запалає,
Чарівна ніченька виходить погулять.
Вона тихенько крила розгортає,
І морок сивий по землі іде.
Як гарно нічка колискової співає.
За рідким тином вічний сон бреде.
Земля зітхнувши, тихо засинає,
Усі турботи та печалі позаді.
І тільки соловейко весело співає,
До болі душу трогає мені.
******
перевод на русский:
Леонид Встречный.
Нежно шепчут ракитника ветви,
Солнце скрылось уже на ночлег,
Звезды в зареве сразу померкли,
Только ночь ускоряет свой бег.
Тихо крылья свои распрямила,
Мрак седой по земле провела,
Песней нежной людей уложила,
Сном волшебным своим обняла.
Спит устав от забот и страданий,
От печалей и скорби земля,
Только тронула душу стенаний,
Эта – звонкая трель соловья.
28 февраля 2011 года. Балтийск
***
© Copyright: Лариса Довбета, 2011
Свидетельство о публикации №111022808065
Свидетельство о публикации №111022808065
Рецензии
Вітаю Вас, Ларисо!
Дуже дякую Вам за щирі, зворушливі вірші)
Хай збуваються мрії!
З прихильністю,-
Веточка Вишни 30.03.2011 18:13 • Заявить о нарушении
Дуже дякую Вам за щирі, зворушливі вірші)
Хай збуваються мрії!
З прихильністю,-
Веточка Вишни 30.03.2011 18:13 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.