А тишина поёт... перевод с украинского

* * * (Ліна Костенко)

А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей.
І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.
Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:
— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.

*** (перевод П.Голубкова)

А тишина поет, словно сирена.
Не надо воска,я не Одиссей.
Уже ждут львы, и ждет моя арена.
Наверно, жизнь – всегда, как Колизей.

И люди вечно гибли в нем за веру.
Тот вечный спорт изобрели не мы.
Тут главное – в глаза смотрите зверю
И просто – оставайтесь там людьми.

Когда меня потянут на арену,
Когда натравят зверя на меня,
О, я узнаю глупость, несомненно
И мстительную злобу не зверья!

Оно во мне, восстание святое.
Смотрю я на кровавый ваш туман.
Всем палачам при завершенье боя
Скажу, как первый тот из христиан:

- Меня спалить вам не позволят Боги.
Огонь холодный, он уже погас.
И ваши львы уже мне лижут ноги.
И ваши слуги посмеялись с вас.


Рецензии