Ти поруч... ти лиш. Ты рядом, ты лишь

Перепишу свою історію любові,
Перемалюю ілюстрації до неї,
Та так, щоб в кожному написаному слові
Не було смутку і розлуки апогею.

Перегорну сторінки із розчаруванням,
Переспіваю саундтрек ще раз вітрами,
Щоби сльозами не дощило в ній світання
І розпач протягом не шастав щоб ночами.

Передивлюсь усі бажання і розмови,
Візьму з них ноти, що давно у мріях снились
Й перепишу свою історію любові,
Щоб в ній був ти,- не він, не хтось, а ти лиш...     Oliviya
 
Свою Історію і пристрасті... й кохання…
І я хотів би змалювати знову.
Щоби були... цілунки та зітхання...
Тремтіння голосу... у тій новій Любові.
Щоб ти така тендітна... та розважна...
Мене зустріла з посміхом привітним,
Про все забувши... довго цілувала...
Від ранку... до вечері... без обіду.
Щоб ми з тобою під дощем стояли,
І змокли до останньої до нитки.
А потім довго... довго роздивлялись...
Як в’ється та цвіте... барвінок.
Як жайворонок пісню нам дарує...
Та цвіркуни підспівують у травах.
Я хочу, щоб нарешті збулось...
Все те, про що ми мріяли. Так гарно...
Зустріти знов тебе. І знову разом мріять...
І знов радіти посмішці звабливій.
І цілувати очі, губи.. вії.
І відчувати, що ти поруч... ти лиш.