Idealistic poem about mountains

Смереки  розставили  руки,
І  цілі  оберемки  зірок
Падають.  І  яснооке

Озеро
Віддзеркалює  небесну  вись.
У  водоспаді  дзюрчання  і  плескіт.

Вода  спадає  мелодійно.
І  лісу  золоте  диво  -

Як  розсипані  щедрою  рукою
Незліченні  скАрби.

Все  намалював  Художник.
Ти  повільно  ідеш
Лісовою  стежкою.

Ти  стежиш  за  великою  ідеєю,
Вробленою  в  природу.
Ти  Бога  в  ній  споглядаєш
І  споглядаєш  Троїцю.

Що  говорить  тобі  гора
І  сніги  у  підніжжі?
Про  шляхів  цінностне  вибирання.
Срібно  блищить  сніг.

Ти  пройдеш  лісовою  стежкою,
Перебираючи  рОки.
Ти за Христом стежиш,
І Його сакральною горою.

Ліс  вогненно  горить.
І  відтінками  зеленого
Міркування  горішні
Пробуджувати  велить. 

Вода, дзеркально розлита,
Відображувати поспішає
Хмар і світла обличчя,
Ніби Божественна душа

В людську природу задивлена.
Там живуть гірські сади
І Святим Духом дихають.

Все зіставлене з елементів,
Все зроблене з нічого.
Вдивляюсь в антисмерть,
В колі речевному.

Дерево стоїть задумано,
Ніби крізь співстраждальний сум
Приходить до тріумфальних тем,
До гармонії святої.

Все досконало розіграно:
Вітру шелест
І води сплески.

Сонце сідає за гОри,
Вкладає зелень
В ночі колиску.

Як досконале Божество,
Собою вдоволене,
Від безперервних споглядань
Приходить у життєдайності

До творення іншого, -
Гірської річки плин,

Течія чистоти.
Тече в море і вертається,

Щоб срібло снігу вершин,
Щоб кришталевість душі

Відтворити вдячній людині.
Гірської річки плин…

Бурхливий водоспад
Вирування страстей-патосів

Переходить у дзеркальну гладь
І відсвічує сонця благість.
Природа сьогодні дала

Заглибитись у свої тайни,
Пройти у Святе Святих.

Людина, міркуючи горішнє,
Отримує ефірні крила,

Летить вздовж срібної річки,
І рухається проти течії.

Що ж холодна непривітність,
Що чекає за перевалами?
Що заморозить Новий Завіт
У літом розніжених нас?

Осиплеться все зайве,
Покинеться все західне.

Не покладаючи рук,
Вдивлятись у містичну горУ,
Довіряти словесному зору –

Єдине, що потрібно,
Щоб бути чистою річкою

Кришталевої води,
У небеса задивленою.

                1999 р.




Якоб ван Рейсдал "Водоспад".