Пiсня про Леонiда, сина Петра

В Житомирській Степанівці,що Убортю закільчана,
Не в тій, що на Азові, деснянській, чи на Жереві,
Народжуються хлопчики, що згодом садять  дерево
В алеї знаменитостей центрального Ємільчина.

Дебютами з гамбітами був міттельшпіль намічений,
Цугцвангів уникаючи лавіруванням впевненим,
На ключових позиціях легких фігур захмелення,
Та з тихим ходом лицарським всі сумніви розвінчано.

Стикаються із хаосом в кільцевім світлограї,
Безспірним тиском світла на витвори безкраї,
Вузькими резонансами у йоді і метані.

А з дивним перенесенням населенностей в атомі
Розважливо виплекують ще й вигідні контакти
Й дорогу в Кайзерслаутерн на любому «Ніссані».

2009


Рецензии