“На тобі, небоже, що мені негоже”...
Ліпше б теплий погляд, в нім – Ярила блиск.
В’яне слово-квітка без душі, мій друже.
Чи ж гірська лаванда знає, що то зиск?
Чи лебідка в небі може скласти крильця
Без живої туги... каменем униз?
Чом же Час у русі, Боже, не спинився?
Тільки схлип та вітер, затремтіла вись.
Пестить погляд сойку, сум згасає, терпне.
У пташинім співі – щирості без меж!
Входить нишком в серце світле, не буденне –
Хай в нещиру душу завітає теж!
Менестрель-кульбаба заспіває гойно:
“Всі ви браття, люди – вірте в світлу мить.
Я для вас, кохані, в дар послала щойно
Парашути щастя!” Серденько тремтить...
Стане любо-любо, зникне хтива заздрість,
Що в чиємусь серці залягла на дно –
Геть її прогонять дум кришталь та радість
За чужі гаразди! Вірю в це давно.”
За чужi гаразди
© Copyright: Валентина Чайковская, 2011
Свидетельство о публикации №111022401704
Свидетельство о публикации №111022401704
Рецензии
Не смею думать, что украинский создан для поэта Чайковской. Но тебе он безусловно дан, чтобы передавать его красоту и богатство. Две замечательные, чувственные, щедрые души - твоя и языка срослись во благо поэзии.
Феликс Куперман 26.02.2011 13:01 • Заявить о нарушении
Феликс Куперман 26.02.2011 13:01 • Заявить о нарушении
Сердце полно благодарности, а выразить не умею…
Просто спасибо, Феликс!
Валентина Чайковская 26.02.2011 16:46 Заявить о нарушении
Просто спасибо, Феликс!
Валентина Чайковская 26.02.2011 16:46 Заявить о нарушении