Та відьма,щоб спаскудить все
На безліч підлостей готова
Собою злобу всю несе
Стару,задавнену не нову
Від сліз і горя у людей
Вона від щастя шаленіє
І так багато злих ідей
Вона від них радіє й мліє
Сидить у дзеркала вона
Шукає ту примарну вроду
Наколотивши тьми й багна
І здійснює чергову шкоду
І думає,що це ''добро''
До неї зовсім не вернеться
А меч над нею вже вісить
Ще трішки й нитка обірветься
Видьма
© Copyright: Юрий Микрюков, 2011
Свидетельство о публикации №111022307277
Свидетельство о публикации №111022307277
Рецензии