Мамо

Ой ти, мамо, чом ти народила?
Нащо колиску сповила, коли доля втопила?
Якщо б ти знала, ненько, як доля мучить
то не родила б, рідненька...
Так би було лучче
Марно на сім світі жити -
та як своє горе втопити?
В морі - не втопиться
В річці - тим більше...
А мені дедалі гірше і гірше
Живу я на цім світі - а ні для кого жити... ?
Тільки для Бога ?
Як же моє горенько втопити?
Брожу по світу, деградована і бідна ?
Що ж робити - нікому не потрібна...
той хохоче, що інший горбатий
В мене ,мов, все є... І сукня і хата
Інший думає, як вийти в люди ...
Так і вийдеш ти осліплений - що ж воно то буде?
Інший смерті шукає, нудиться, лає...
І для чого? Душа його не відає й не знає...
Здається, одна я прозріваю, окрилена бідою...
одна я прозріваю - та й бреду поволі
одна я, згасла іскра, бреду по полю
Та й скаржуся несамовито на свою ту долю
Ох, мамо, мамо...
Що ж ти наробила?
навіщо ти мене викохала, коли доля втопила?