Весь світ я бачу із вікна щодня -
Дерева квітнуть, сходять зорі,
Росте і шириться трава...
І сонце радісним промінням
Мені у серце зазира...
Нема. Нема! Нема повітря!
Від болю серце завмира...
Та що там ще? Ще юність, юність!
Іще б сміятися і жить!
Але життя кайдани суму
Надіне знов. Його нічим не зворушить.
В'язниця люба й добровільна,
Але безвихідне заслання.
Хоч сонце вже на видноколі...
Вже час. Вже час на темряви зібрання...
2009
Безвихiдне заслання
© Copyright: Серенити Флавия, 2011
Свидетельство о публикации №111022001219
Свидетельство о публикации №111022001219
Рецензии
