Маленька дівчинка лежала
В руках тримала торбинку круп
Вона до дому несла для рідних
Щоб зробити їсти, щоб протриматись
В цю лиху добу. Там братик спухає
Немов, як кулька надувається, і скоро
Він помре, він українець і за це він, як всі
Страждає. Як сказав товариш Сталін
«Треба їх вбивати». Пшеницю вивіз
За границю, і худобу вирізав на раз.
Страх і жахіття панувало по Україні
І нікуди вже їм втікати, бо смерть на
Порозі стоїть, як зоря і тільки чекає, щоб
Долю чиюсь забрати і посилити холодний страх
Цю дівчинку все зморило, але вона до дому йшла
За рогом її чекала рідна хата, але смерть її знайшла
Д вчинка
© Copyright: Владислав Черковский, 2011
Свидетельство о публикации №111021908787
Свидетельство о публикации №111021908787
Рецензии