Розмова закоханих... в думках...

Вона:  В душі тремтить мого кохання білий птах...
      Його пущу - розстане він в сльозах...
      До тебе лину милий я у кожнім сні
      І в цьому сні співаєш ти мені!

      Між нами тільки крок, але зробить його
      Нам треба вдвох... назустріч... лише вдвох...
      А я боюсь, що ступиш ти на інший шлях
      І згине птах кохання у моїх руках...

Він:  Пробачення прошу я у твоїх очей,
      Що пролили сльози у тінь ночей...
      Я знаю, що кохаєш ти у кожнім сні,
      Такою ти являєшся мені!

      Між нами тільки крок, але зробить його
      Нам треба вдвох... назустріч... лише вдвох...
      А я не можу слів знайти, щоб все сказать
      І все життя тобі подарувать!

Навіщо ж на Землі живе така любов,
Що поруч йде з закоханими знов?
Чому шукаєм щастя ми у кожнім сні
І в самоті проходять наші дні?

Між нами тільки крок, але зробить його
Нам треба вдвох... назустріч... лише вдвох...
І хоч тримаємо синицю у руках,
Чекаєм журавля, що й досі в небесах...........