Мое мышление о религии Язычество

  Считается, что мир религиозного понимания очень насыщен, и одно из направления духовного воззрения есть Язычество.
  Язычество- это религия, верование, поклонение многим Богам и сущностям. Многобожие – основной  принцип языческой религии, так как считается: мир  является творением Первобога Рода, и не существует отдельно и независимо от него. Род породил этот мир и растворился в нём, пожертвовав собой. Таким образом,  вся Вселенная (Природа) и всё, что в ней находится - и есть Бог. В процессе появились и  дети Рода – остальные Боги и они следуют законам природы.
  В язычестве приемлемо поклонение  и почитание, признание существования Одухотворенности Природного Элемента как основополагающего принципа.
  Поклонение Богам, Духам – лесным, водяным, полевым, воздушным, духам огня, домашним духам, сговору нечистой силы, священным и волшебным растениям, а так же священным  и волшебным птицам и зверям. Почитание и взаимодействие с ними было   в  обиходе у древних славян, и ныне находится в поклонении у современных язычников. Самые  почитаемые Боги – это Первоптица и Сокол – Род Первобог, который  Являют  Собой  Вселенскую Птицу – Всевидящее Всеобъемлющее Око, Отец Природы – Прабог, Белбог – Властелин Света и Светлого Мира,Чернобог – Властелин Ночи, Тьмы  и Мглы, так же его считают Богом Зла.Коляда – мать Солнца, жена Солнца Белбога. Мара – Богиня Зла, жена Чернобога, Боги Пантеона - Перун, Хорс, Даждьбог, Сварога, Стрибог, Симаргл, Мокошь. А так же такие Боги как- Суд, Див, Берегиня,Черт, Пек, Чур, Волос, Сварог, Зюзя, Ляля, Цеця, Жицень, Овсень, Жива, Лад, Лель, Переплут, Ярыло, Купала, Смерть, Чума, Карна, Пекун.
  После Богов наибольшим уважением  пользовались духи предков, наиболее всех прочих охраняющие и берегущие род. Потом уже и остальные – домовые, овинные, банные, лешие, полевики, мавки и прочие. Язычники знали чего от них всех можно ожидать и как с ними себя вести. А также как, в случае надобности с ними справится. Захудалый крестьянин, в случае засухи, например, мог позволить себе и кулаком в небо погрозить, и даже обругать Бога, хотя ругать Богов и Всевышнего это как чая попить и в любой другой религии, считают многие: кто крайний во всем на свете? -Боженька, а куда он смотрел, если он есть вообще на свете.
  Язычество было распространено в основном на территориях Европейского  континента. И было это в  последние столетия до  Рождества Христова и в первое тысячелетие  после  Рождества Христова. С принятием христианской религии за  основное вероисповедание видения  язычников стали рассматриваться многими людьми как  мифы. Наши предки были  набожными  и религиозными, они почитали  Господа Всевышнего называя  Его- Вселенской Птицей - Всевидящим Оком. Они почитали детей Господних – Богов, они почитали Природу, со  всем, населяющим ее миром. Миром- духов, животных, людей, сущностей.
  Зороастризм лег в основу язычества и  многих других направлений в  русле вероисповеданий. А зороастризм подпитал себя от индуизма, который моложе чем его родитель протоиндуизм, ну, а такие товарищи как арийцы  тоже в стороне не отсиделись и внесли свою лепту в цепочке формирования этой религии. Языческой культуре много тысяч лет и она на разных территориях земли имеет свой конкретный оттенок, поэтому  имена Богов и порядок поведения значительно разнятся. На  разных территориях планеты, эта  вера приобрела свой оттенок, свою  дополнительную символику. В некоторых местах было возвеличено приношение  даров Злому Духу в  виде жертвоприношений в виде живых сущностей, чтобы задобрить злых духов, и  прелюбодеяний – как  отрицание личностного Эго, вместо раскрепощения души и плоти для  принятия любви и страсти  при сотворении брачной пары в  период полового созревания у  молодежи. В распутные игры втягивались даже те люди, которым  в пору было бы по возрасту стать по - обуздание, поддержав  тем самым отход  от первоисточника, исказив тем самым  его  первоначальное направление и нравоучения. В некоторых местах, чтобы угомонить грешников праздновались многие благородные праздники, например, пасхальный день. Для состарившихся, но  еще буйных, не угомонившихся мужчин в  период сорокалетия, устраивались   праздничные напоминания их  возраста, о  седых мудрых висках, в  виде игривого отрезания «шалуна». Такие дни рождения празднуют и поныне, например, в Закарпатье. Многие языческие праздники сроднились с праздниками иных религий и празднуются и ныне, но с иной символикой. Невозможно создать новое без оттенков старого и христианство тоже не исключение, в нем многое от язычества, только звучит оно несколько  иначе.
  Главное, что, как и в других религиях языческие Боги  тоже рассматривались и  ныне рассматриваются  их  последователями  как личности, обладающие своей  волей и характером.
   Да будет Мир языческой веры, в чистоте своей изначальной  концепции, своего изначального видения, сотворения  и  Бытия в Мироздании, с дополнениями  нынешнего  миропредставления, нынешнего мировосприятия. Потому что новое - это забытое старое!

------------------
   Мої роздуми про релігію Язичество
   Вважается, що мир релігійного бачення дуже очень насычен, и одне з направлення єдуховні погляди є Язичництво.
   Язичництво це релігія, вірування, поклоніння багатьом Богам і сутностям. Багатобожні - основний принцип язичницької релігії, так як вважається: світ є творінням перше бога Рода, і не існує окремо і незалежно від нього.  Рід породив цей світ і розчинився в ньому, пожертвувавши собою.  Таким чином, вся Всесвіт (Природа) і все, що в ній знаходиться - і є Бог.  В процесі з'явилися і діти Рода - інші Боги і вони слідують законам природи.
   В язичництві прийнято поклоніння і шанування, визнання існування одухотвореного Природного елемента як основоположного принципу.
   Поклоніння богам, Духам - лісовим, водяним, польовим, повітряним, духам вогню, домашнім духам, змовою нечистої сили, священним і чарівним рослинам, а так же священним і чарівним птахам і звірам.  Шанування і взаємодія з ними було в ужитку у древніх слов'ян, і нині перебуває в поклонінні у сучасних язичників.  Найшанованіші Боги - це первоптіци і Сокіл - Род первобога, який Являють Собою Вселенську Птаха - Всевидящее Всеосяжний Око, Батько Природи - Прабог, Белбог - Володар Світла і Світлого Світу, Чорнобог - Володар Ночі, Тьми і імли, так само його вважають Богом Зла  .Коляда - мати Сонця, дружина Сонця Белбога.  Мара - Богиня Зла, дружина Чорнобога, Боги Пантеону - Перун, Хорс, Дажбог, Сварога, Стрибог, Симаргл, Мокош.  А так же такі Боги якось Суд, Див, Берегиня, Чорт, Пек, Чур, Волос, Сварог, Зюзя, Ляля, Цеця, Жіцень, Овсень, Жива, Лад, Лель, Переплут, Ярило, Купала, Смерть, Чума, Карна  , Пекун.
   Після Богів найбільшою повагою користувалися духи предків, найбільш всіх інших охороняють і бережуть рід.  Потім вже і інші - будинкові, стодола, банні, лісовики, польовики, мавки та інші.  Язичники знали чого від них усіх можна очікувати і як з ними поводитися.  А також як, в разі потреби з ними впорається.  Зубожілий селянин, в разі посухи, наприклад, міг дозволити собі і кулаком в небо погрозити, і навіть вилаяти Бога, хоча лаяти Богів і Всевишнього це як чаю попити і в будь-який інший релігії, на думку багатьох: хто крайній у всьому на світі?  -Боженька, а куди він дивився, якщо він є взагалі на світі.
   Язичництво було поширене в основному на територіях Європейського континенту.  І було це в останні століття до Різдва Христового і в перше тисячоліття після Різдва Христового.  З прийняттям християнської релігії за основне віросповідання бачення язичників стали розглядатися багатьма людьми як міфи.  Наші предки були побожними і релігійними, вони почитали Господа Всевишнього називаючи його-Вселенської Птицей - Всевидячим Оком.  Вони шанували дітей Господніх - Богів, вони почитали Природу, з усім, що населяють її світом.  Міром- духів, тварин, людей, сутностей.
   Зороастризм ліг в основу язичництва і багатьох інших напрямків в руслі віросповідань.  А зороастризм підживити себе від індуїзму, який молодший за чим його батько протоіндуізм, ну, а такі товариші як арійці теж осторонь не відсиділися і внесли свою лепту в ланцюжку формування цієї релігії.  Язичницької культури багато тисяч років і вона на різних територіях землі має свій конкретний відтінок, тому імена Богів і порядок поведінки значно різняться.  На різних територіях планети, ця віра придбала свій відтінок, свою додаткову символіку.  У деяких місцях було возвеличено приношення дарів Злого Духу у вигляді жертвоприношень у вигляді живих сутностей, щоб задобрити злих духів, і перелюбодій - як заперечення особистісного Его, замість розкріпачення душі і плоті для прийняття любові і пристрасті при створенні шлюбної пари в період статевого дозрівання у молоді  .  У розпусні ігри втягувалися навіть ті люди, яким в пору було б за віком стати по - приборкання, підтримавши тим самим відхід від першоджерела, спотворивши таким чином його первісний напрямок і моралі.  У деяких місцях, щоб вгамувати грішників святкувалися багато шляхетних свята, наприклад, великодній день.  Для постарілих, але ще буйних, не вгамувався чоловіків в період сорокаріччя, влаштовувалися святкові нагадування їх віку, про сивого мудрих скронях, у вигляді грайливого відрізання «пустуна».  Такі дні народження святкують і понині, наприклад, в Закарпатті.  Багато язичницьких свят зріднилися зі святами інших релігій і святкуються і нині, але з іншої символікою.  Неможливо створити нове без відтінків старого і християнство теж не виняток, в ньому багато від язичництва, тільки звучить воно трохи інакше.
   Головне, що, як і в інших релігіях язичницькі Боги теж розглядалися і нині розглядаються їх послідовниками як особистості, що володіють своєю волею і характером.
    Хай буде Мир язичницької віри, в чистоті своєї початкової концепції, свого початкового бачення, створення і Буття у Всесвіті, з доповненнями нинішнього міро представлення, нинішнього світосприйняття.  Тому що нове - це забуте старе!