Сонет xxxii

Оповіщайте серце ледь відтале!
Немов зі шпальт, моя любов не сходить
із розуму. Проталинами далеч
веде і просить милості в погоди.

Даруйте ви йому, що не застало
розпущених небес і їх приплоду,
річок вогню з пегасового шалу.
Даруйте зайву мить, коли не шкода.

Бо роздароване, як діви цнота –
пиши пропало, а на думці – млосно,
є хить, нема того за чим жаліти

і повкладати зграбно струни в ноти.
У домовині лютий високосний,
відспів, бракує смерті три до літа.

16 Лютого 2011


Рецензии
А я спочатку не на той потрапила, та тема, певно, та ж! Як тобі пропозиція: сонети з продовженням цікавіше і зрозуміліше читати, якщо вони об'єднані хоча б по три...

Елена Каминская7   21.06.2013 22:47     Заявить о нарушении
Звичайно - це було би цікавіше по три - може й спробую, але на меті такого не ставив у цій серії, бо сонети повинні би бути самостійними творами. Хоча існують ще сонетні вінки, але це окрема тема...
ДЯКУЮ!

Юрий Лазирко   29.06.2013 01:35   Заявить о нарушении