Седьмое небо перевод с украинского

СЬОМЕ НЕБО (Ліна Костенко, http://pysar.tripod.com/Kostenko/)

Благословляю ті сліди,
благословляю ті дороги,
що привели мене сюди –
в мистецтва зоряні чертоги!
Тут сьоме небо,
верх бажань,
мета духовної жадоби,
причина слізних уповань –
сам бог і всі близькі особи.
Пророки, ангели, святі,
секретарки і херувими.
Благословенна мить в житті,
коли сідаєш поруч з ними.
Блаженна мить, священна мить!
Але хай бог мене простить,
що я штовхався якомога,
щоб сісти ближче біля бога.
Щоб воскурити фіміям,
і разом випити сто грам,
і щоб сподобитись тих страв,
що божий кухар готував.

О, божа велич неземна!
О, запах редьки і вина!

Закурить бог – і від цигарки
на небі створюється хмарка.
Бог плюне в космос – цілу мить
здається, що зоря летить.

А як гикне, то що й казать? –
всі гості покотом лежать.

І я лежу, і я тремчу:
а що, як милість обмине –
бо не поплеще по плечу
простого смертного, мене.

Є, правда, чутка, що і він,
не кажучи лихого слова,
земного батька простий син,
в боги потрапив випадково.

Та – нічичирк!
Бо хто ж не зна –
у нього сила неземна.

Що Саваоф? Старий дивак.
Із глини сотворив людину.
Оце так бог, оце мастак!
Перетворив її у глину.


СЕДЬМОЕ НЕБО (перевод П.Голубкова)

Благословляю пыль следа,
Благословляю те дороги,
Что привели меня сюда –
В искусства звездные чертоги!
Седьмое небо, верх желаний,
Цель высшая духовной пробы.
Причина слёзных упований –
Сам бог, все близкие особы.
Пророки, ангелы, святые,
Их секретарши, херувимы.
Благословенный миг бытИя,
Когда садишься рядом с ними.
Блаженный миг, священный вид!
Но пусть Господь меня простит,
Что я толкал всех понемногу,
Чтобы усесться ближе к Богу.
Чтоб воскурить с ним фимиам,
И вместе выпить по сто грамм,
И чтоб все кушанья отведать,
Что божий повар дал к обеду.

О, божья пища – неземна!
О, запах редьки и вина!

Закурит Бог – и  от сигары
Небо немедленно «захмарит».
Бог плюнет в космос – дивный вид,
Кажется, звездочка летит.

А как икнет, что тут сказать? –
Все гости покатом лежат.

И я лежу, дрожу, молчу:
А что, коль милость не храня –
Господь не хлопнет по плечу
Простого смертного, меня?

Есть, правда, слух, как будто, он,
Не согрешу греховным словом,
От грешного отца рожден,
И стал только случайно Богом.

Да - чепуха!
Ведь, кто не знает –
У него сила неземная.

Что Саваоф? Старый чудак.
Из глины сделал человека.
Ну и Господь, ну и мастак!
Вернул бы в глину ту калеку...