Серце матерi

Єврейка юна серцем прагла Бога,
Месію ждала і благала див…
І враз відкрилась їй свята дорога:
Ніхто й ніколи нею не ходив.
Могутній ангел тихо зринув з неба,
До діви просто й щиро промовляв:
—Радій, Маріє, Бог прийшов до тебе!
Жона благословенна! — так вітав.
В душі у неї острах і тривога,
Думки біжать: «та хто ж така я є?»
—Не бійсь, Маріє, благодатна в Бога,
Господь вже знає серденько твоє…
Кажу я те, що Бог мені велів:
Зачнеш в утробі і породиш Сина.
Син Божий—Всемогутнього Дитина!!!
В писанні є ім’я Емануїл…
—Як буде це? Я зрозуміть не можу…
Заручена. Не знала мужа я…
 —Тебе огорне силою Дух Божий,
Народиться дитя: ІЄШУА!!!
І знов думки: «А що ж то скажуть люди?
Каміння…смерть…чи осуд і ганьба?!!»
—Господь Святий!!! Та хай по Слову буде!!!
Тобі я вірю. Я—Твоя раба.
Вона блаженна. О! Яка то радість
Носити в лоні це Святе Дитя.
—Бог милосердний не забув Ізраїль,
Спасе народ Свій й дасть нове життя!
І породила у хліві холоднім.
У ясла положила…От дива:
Прийшли із поля пастухи голодні,
Звіщали з Неба сказані Слова.

Як за Законом, в храм Єрусалимський
Батьки внесли Ісуса-немовля.
Дитя до себе радо притуливши,
Семен в Святому Дусі промовляв,
Що бачить він Святе спасіння з Неба
Для всіх євреїв й світло для людей.
Маріє-мати, плакати не треба,
Хоч меч вкладеться до твоїх грудей…

Людське дитя…У чому ж особливість?
О, серце материнське, говори!
А мудреці прийшли і поклонились,
І принесли Ісусові дари…
Мале дитя, як всі маленькі діти…
Сміється, плаче, спить біля грудей.
Чому ж за Нього наказав убити
Цар-Ірод в Віфлеємі тих дітей?!!

Хвалилась мати щиро між жінками:
Росте для батька добрий помічник!
Оце й на Паску він ходив вже з нами…
А де ж Ісус? Куди Він раптом зник?
Шукали довго Йосип і Марія…
Знайшли у храмі.
               «Мамо, це мій Дім!!!»
Молилась мати: «Я не розумію…»
Й Слова ховала в серденьку своїм.

Вже виріс Син. Уже ввійшов в служіння.
Забув і батька, і братів, і дім…
Молилась мати: «Дай же розуміння
Тих Слів, що сховані у серденьку моїм.»

Голгофа. Хрест. Оце страшне розп’яття…
О, Боже! Як це можна зрозуміть?!
Чи це благословення чи прокляття?!
Меч вклався в серце і вогнем горить!!!
Хіба ж то тіло? То єдина рана!!!
Чому оце терпіти має Він?!!
Ісус схилився і з хреста поглянув:
Матусю, біля тебе є твій син…

Оце була її нова дорога.
Воскрес? Воскрес!!! —Для серця новий струс!!!
Молилась, плакала і довіряла Богу,
І йшла до тих, з ким був її Ісус!
Вона молилась ревно і невпинно,
Хоч біль утрати серце ще несе…
І Дух Святий вогнем на неї злинув,
Все нагадав і пояснив усе!!!

Життя земне своїм потоком лине,
Біжить, вирує, як ріка стрімка…
А серце матері із вічності гука:
—Я не богиня, я проста людина.
Не йдіть до мене!
А прийдіть до Сина!!!
Лиш в Нього є прощення і спасіння,
Любові Божої невичерпна ріка…

16. 02. 2010р.