За черно-синею горою перевод с украинского

* * * (Ліна Костенко, http://pysar.tripod.com/Kostenko/)

За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,
Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня.

Зеленим пензликом тополі — кривенькі кігтики в крові.
Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві.

Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил —
Усе кургани та й кургани ще не заораних могил.

Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові,
Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові?!

Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать.
Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать.

Чи так їм спиться непогано, що жоден встати ще не зміг?
Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх.

*** (перевод П.Голубкова)

За черно-синею горою, на склоне радостного дня,
Рисует туч багряных море веселенькое «чертеня».

Зеленой тополиной кистью – все коготки уже в крови.
Пасутся кони не игристы в розовых сумерках травы.

Долина с чашею тумана, а дальше склон и небосклон –
Одни курганы и курганы могил, еще с былых времен.

Так что же ты, отродье пекла, с веселым ветром в голове,
Рисуешь даль испоконвека – такою красной, как в крови?!.

Виски у века – убелёны, а о свободе – не слыхать.
«Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать»...

То ль спится им неплохо? Странно, что не один не встал из них.
Пасутся кони под курганом, ждут прежних всадников своих.