И я не я, и ты уж мне не ты. перевод с украинского

* * * (Ліна Костенко, http://pysar.tripod.com/Kostenko/)

І я не я, і ти мені не ти.
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніч на скринці самоти.
Десь виє вовк по нотах божевілля.
Бере голодну тугу — як з ножа.
Дзвенять світів обледенілі дзбани.
І виє вовк. І вулиця чужа
в замет сміється чорними зубами.
І виє вовк, ночей моїх соліст…
Заклацав холод іклами бурульок.
Вповзає вовк і тягне мерзлий хвіст,
в сузір’ї Риб вловивши кілька тюльок.
Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж.
Ти розкажи свою пригоду вовчу.
А смушки скинь. Навіщо камуфляж?
Ти краще вий. А я собі помовчу.
Погрійся тут, моя нічна мано,
хоч ми із казки вибули за віком,
аж поки ранок в чорне доміно
зіграє з нами вогниками вікон.
аж поки сонце перепалить пруг
і сплачуть пітьму стріхи тонкосльозі…
Лежить овеча шкура завірюх…
І скімлить пес розумний на порозі…

 *** (перевод П.Голубкова)

И я не я, и ты уж мне не ты.
Скрипят садов натруженные ветки.
Играет ночь на скрипке пустоты,
И вторит волк безумию соседки.
Голодный вой – как с лезвия ножа.
Звенят миров обледеневших жбаны.
И воет волк. И улица, чужа,
Ответно скалит черными зубами.
И воет волк, солист моих ночей.
Мороз клыками щелкает сосулек.
Волк вполз. Хвост - волчий, и ничей,
В созвездье Рыб поймавший пару тюлек.
Ты сядь, волчок, как у порога страж.
Ты расскажи о приключеньях волчьих.
А маску сбрось. Зачем тот камуфляж?
Ты лучше вой. Послушаю я молча.
Погрейся здесь, моё ночное «О!.»,
По возрасту - от сказки расколдован,
Аж пока утро черным домино
Сыграет с нами огоньками окон.
Аж пока солнце накалит лазурь,
И с крыш снега заплачут понемногу…
Лежит овечья шкура снежных бурь…
И умный пес скулит вновь у порога…