Мы выехали в ночь... перевод с украинского

* * * (Ліна Костенко, http://pysar.tripod.com/Kostenko/)

Ми виїхали в ніч. І це було шаленство.
Збиралось на грозу. Ми виїхали в ніч.
Притихлі явори стояли безшелесно.
І зблиснула гроза — як вихопила ніж!
Осліплені на мить, ми врізалися в пітьму.
Машину повело, і ми згубили шлях.
Усі мої ліси, удень такі приватні,
Схрестилися вночі із небом на шаблях.
Я думала в ту мить: привіт моїй гордині.
Ми виїхали в ніч. Дороги не видать.
Було моє життя — як ночи горобині.
Нічого у житті не вміла переждать.
О, як мені жилось і як мені страждалось!
І як мені навіки взнаки воно далось!
А що таке життя? Чи те, що переждалось?
Чи все-таки життя — це те, що відбулось?

*** (перевод П.Голубкова)

Мы выехали в ночь. И было то безумство.
Готовилась гроза. Мы выехали в ночь.
Притихли тополя, без шороха, без чувства.
И грянула гроза – как выхватила нож!
Ослепли мы на миг, и тьма нас поглотила.
Машину повело, мы сбилися с пути.
Лес, что казался днем столь ласковым и милым –
В бой на ножах с грозой не преминул пойти.
Я думала в тот миг: привет родным и близким.
Мы выехали в ночь. Дороги не видать.
Вся жизнь моя была – как этой ночи искры.
Я в жизни – не могла чего-то переждать.
О, как же мне жилось, и как же мне страдалось!
И как оно навек во мне отозвалось!
А что такое жизнь?  То ль то, что переждалось?
То ль, всё-таки, жизнь – то, что наяву сбылось?