Сьогодні зорі сумуватимуть без нас.
Бо ми – далеко. Вийшов долі час…
Злітаємо у синь крізь сірі хмари,
Бо ми – птахи! То ж летимо!
Нехай тамують подих каменяри.
Ми – вільні! Скинуто ярмо!
І клекіт волі ріже тишу…
Вогнем палає небокрай!
Пісні пробуджують притихшу
Багряну осінь. Сивий гай
Вже не шумить, тримає роси:
Бліщать в траві дівочі сльози –
То мрії – ті, що не збулись…
Але так хтілося… колись…
А зорі сяють! Ле-ти-мо…
Бо ми – птахи! І геть – ярмо!
Бо ми - птахи! I геть ярмо!
© Copyright: Игорь Кривовязюк 2, 2011
Свидетельство о публикации №111020803290
Свидетельство о публикации №111020803290
Рецензии