Ніч була ніяка
Сторож – неборака
На свою лежанку
Спать заліг до ранку.
Ранок був морозний
Дух важкий, навозний;
Сторож коматозний
Очі витріщає,
Тяжко позіхає.
З ходу похмелився,
Світ йому одкрився.
Сторож гірко плаче
Через те що баче.
Баче він нічого;
Винесли без нього
Відра і доїлки
Шланги і поїлки
Вила і мітьолки,
Ще й немає тьолки.
Сторожа не били,
Правда, посадили
На п'ятнадцять суток
Без ніяких шуток
Нiч була нiяка
© Copyright: Перлодар, 2011
Свидетельство о публикации №111020802322
Свидетельство о публикации №111020802322
Рецензии
